Весна така — аж небувало! — добра:

 Ярiє рунь. Димує Оболонь, —

А в пам`ятi  димлять на плечах  роби

 Найперших з перших, що пiшли в огонь.

Нам горе люте миром перебути,

Нам поховати зло в бетон i бронь.

І — не забути! — доки свiт i люди,

Синiв землi, що вiдвели огонь.

                                                                                                            Б.  Олiйник  

14 грудня наша країна відзначає День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. День започатковано в Україні згідно з Указом Президента України «Про День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» від 10 листопада 2006 р. № 945/2006 «…з метою гідного відзначення мужності, самовідданості і високого професіоналізму учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та на підтримку ініціативи громадських організацій і Міністерства праці та соціальної політики України…».

30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофагу над зруйнованим четвертим енергоблоком атомної електростанції, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією прийнято до експлуатації комплекс захисних споруд. Силами понад 600 тисяч ліквідаторів за рекордно короткий термін, 206 днів, у 1986 році було побудовано об’єкт «Укриття». Тому саме День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  відзначається щорічно 14 грудня у день закінчення будівництва саркофагу над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС.

Чорнобильська катастрофа – найбільша за всю історію ядерної енергетики. Масштаби лиха та важкість наслідків стали найтяжчими в історії нашої планети. Героїзм ліквідаторів врятував мільйони життів, врятував світ.  Ціною свого життя і здоров’я, під великими дозами опромінення вони  зупинили невидимого і дуже підступного ворога.

Вони - 28 пожежних Чорнобиля, ризикуючи собою, кинулися до реактора, аби своїм життям відвернути трагедію.  Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Сьогодні їх називають «шеренгою № 1».  Далi cуворий  екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції.  800 000 людей взяли на себе ризик і зазнали радіаційного випромінювання, ліквідовуючи наслідки катастрофи. На жаль, 25 000 з них загинули, ще 70 000 — стали інвалідами. Усі діяли героїчно, самовіддано. Це був  бій усіх ліквідаторів, якi закрили собою не тільки станцію, Україну, а й Європу.

У 2019 році на ЧАЕС  завершено встановлення нового саркофага над старим об’єктом «Укриття». Новий безпечний конфайнмент розрахований на 100 років і покликаний забезпечувати захист навколишнього середовища від подальшого потрапляння в неї радіоактивних речовин, а також належні умови для безпечного демонтажу старого укриття і зруйнованого реактора і видалення радіоактивних матеріалів.

На жаль, все менше залишається учасників тих подій, але пам'ять про них живе в душах людей, світлинах, відео- та кіно- плівках.  Насамперед, це день мужніх та самовідданих людей, які у 1986 році прийняли доленосний виклик, щоб захистити не тільки Україну, але й усе людство від руйнівного впливу зруйнованого внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС 4-го енергоблоку.

Сьогодні ми згадуємо їх – тих, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя у ядерному котлі. Висловлюємо велику пошану ліквідаторам та низько схиляємо голови перед тими, хто віддав життя у боротьбі з некерованою ядерною стихією.

 Ліквідаторам аварії на ЧАЕС

Неначе  безсмертні  боги
пірнали  в  шалений  вогонь,
крізь  призму  мовчання,
крізь  призму  тривоги,
крізь  призму  болю
розчавлених  скронь
та  побитих  долонь.

Атом  вгризався  у  спини,
в  грудини,  
в  зашарпані  крила
і  залишав  сам  на  сам
із  тишою.
Атом  розривав  свідомість
і  невагомість
ставала  все  ближчою.
Засурмив  третій  Ангел,
крізь  озонову  виразку
впала  отруйна  роса.
А  вони,
неначе  безсмертні  боги
крізь  сни
тримали  на  собі  небеса.

                                                                                       Тетяна Іваніцька