День українського політв'язня відзначається в Україні щороку 12 січня на честь осіб, які були заарештовані через політичні переконання.

Традиція відзначення Дня політв'язня запроваджена з 1975 року з пропозиції В'ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості режиму. Найстійкіші, найвмотивованіші українці приєднуються до щорічного одноденного голодування в підтримку політв'язнів, інші — проводять різноманітні тематичні заходи.

Причиною відзначення спочатку були репресії радянського тоталітаризму проти української інтелігенції, а зараз російський режим, що розгорнув терор проти українців — «перевершивши радянський тоталітаризм».

Дату обрали невипадково, 12-14 січня 1972-го радянська влада провела найбільшу репресивну акцію проти українських дисидентів. Масові затримання та арешти були помстою за їх боротьбу за незалежність України та творчість, що доводила міфічність ідеології радянської людини. Майже одночасно було заарештовано більшість відомих представників інтелігенції. Розпочався «генеральний погром» українського шістдесятництва.

Відбулися арешти поета Василя Стуса, літературного критика Івана Світличного, філософа Євгена Сверстюка, математика й публіциста Леоніда Плюща, багатолітнього в'язня сталінських таборів Данила Шумука, лікаря Миколи Плахотнюка, інженера-економіста Зиновія Антонюка, реставратора Олеся Сергієнка, поета Івана Коваленка. Крім того, у Львові тоді були заарештовані публіцист В'ячеслав Чорновіл, журналіст Михайло Осадчий, релігійний діяч Іван Гель, мисткиня Стефанія Шабатура, поетеса Ірина Стасів-Калинець. Також пізніше затримали лікаря Семена Глузмана, бібліотекарку Надію Світличну, священника Василя Романюка.

Загалом до кінця 1972 року в Києві, Львові, Харкові, Бориславі, Івано-Франківську, Кременчуку, Скадовську та інших містах України було заарештовано близько ста осіб, а до кінця 1974 року – майже 200. Неблагонадійним інкримінували зраду Батьківщини, роботу на закордонну агентуру, шпигунство, антирадянську агітацію та пропаганду. Майже сотню найбільш яскравих та незламних українських діячів було ув’язнено, відправлено в заслання до Мордовії, Сибіру і Казахстану.

У 1981 році протидія радянському режимові була поновленою із новими силами. Репресії проти українського активу тривали аж до 1987 року, до моменту проголошення Горбачовим «перебудови».

У сучасній історії України словосполучення «українські політв’язні» повернулося до вжитку у 2014 році, коли Росія окупувала Крим та розпочала війну на Донбасі. Українська нація змогла дати відсіч агресору, проте на окупованих територіях розгорнувся терор проти українців і кримських татар. В часи масштабного розвитку суцільної відкритості російська влада продовжує ув’язнювати українців і представників інших національностей, які виступають проти окупаційної влади та агресії Кремля. Станом на січень 2019 року понад 80 українців утримувалося в російських в'язницях за політичні погляди, серед них Олег Сенцов, Роман Сущенко, Асан Чапух та інші.

І ми знову з сумом відзначаємо День українського політв'язня, день невдалої спроби придушити вільний український дух, який, як фенікс, щоразу відроджується з попелу і стає міцнішим.