Карел Чапек — чеський письменник, драматург, журналіст і філософ, один із найвидатніших авторів XX століття. Він відомий своїм внеском у розвиток наукової фантастики, а також соціальними і політичними темами у своїх творах.

Карел Чапек народився 9 січня 1890 року в  Малі Святоновиці на східному краї Богемії. Його батько був лікарем,  родина мала інтелектуальні й культурні традиції. Чапек навчався у гімназії в місті Градці Краловому, а потім вивчав філософію в університеті Праги.

Карел Чапек почав свою літературну кар’єру на початку 1910-х років. Разом зі своїм братом Йозефом Чапеком (який був художником і письменником) він створював п’єси та інші літературні твори. Пізніше ці розповіді увійшли до збірок «Сад Краконоша» (1918 р.) і «Сяючі глибини» (1916 р.).

Його творчість охоплює романи, п’єси, есе та журналістику, в яких досліджуються моральні, соціальні й наукові питання.

Основні твори:

• «R.U.R.» (1920 р.) — п’єса, в якій вперше вжито слово «робот». Ця робота заклала основи для сучасної наукової фантастики та зачепила питання технологій і їх впливу на суспільство.
• «Війна з саламандрами» (1936 р.) — сатиричний роман про тоталітаризм, колоніалізм і екологічні загрози.
• «Фабрика абсолюту» (1922 р.) та «Кракатит» (1924 р.) — романи про людські винаходи та їх непередбачувані наслідки.

Три філософські романи «Гордубал» (1934 р.), «Метеор» (1934 р.), а також «Звичайне життя» (1935 р.) носять глибокий і навіть містичний характер.

Карел Чапек був відомий своєю антивоєнною позицією та критикою тоталітаризму. Він активно підтримував демократію та співпрацював із президентом Чехословаччини Томашем Масариком. Його твори містять попередження про небезпеки диктатури, дегуманізації через технології та втрату свободи.

Ще за життя він отримав широке визнання як у Чехословаччині, так і за її межами: був номінантом Нобелівської премії з літератури 1936 року; засновником і першим головою Чехословацького Пен-клубу (в 1925-1933 рр.); членом Комітету Ліги Націй з літератури й мистецтва ( з 1931 р.); в 1935 р. висувався на посаду президента Міжнародного Пен-Клубу Г. Уеллсом.

Карел Чапек помер 25 грудня 1938 року у Празі від пневмонії. Його смерть настала за кілька місяців до окупації Чехословаччини нацистською Німеччиною, що врятувало його від можливих переслідувань.

Карел Чапек залишив по собі багату літературну спадщину. Його твори досі актуальні завдяки глибоким питанням, які він піднімав щодо людства, свободи та відповідальності.