Олександр Іванович Ковінька — український письменник-гуморист. Його твори характеризуються влучною дотепністю, тонкою іронією та любов’ю до української культури й побуту.

Олександр Ковінька народився 13 січня 1900 року в селі Плоске, Полтавщина, у родині селян. З раннього дитинства був свідком непростих умов життя селянства, що вплинуло на його світогляд і майбутню творчість.

Закінчив церковноприходську школу, навчався в земському двокласному училищі. В 1926—1928 роках навчався в Полтавському інституті народної освіти.

 У 1920-х роках почав писати гумористичні оповідання, які публікувалися в українській періодиці. Його творчість вирізнялася гострим спостереженням за повсякденним життям і тонким гумором. Перша книга — збірка гумористичних і сатиричних повістей «Індивідуальна техніка» (1929 р.), друга — «Колективом подолаємо» (1930 р.).

У 1934 році Ковінька став жертвою сталінських репресій. Його заарештували за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності» і засудили до десяти років таборів. Цей період життя значно вплинув на його подальшу творчість. 4 липня 1956 року судово-слідчу справу його було припинено за відсутністю складу злочину. Після реабілітації повернувся на батьківщину, до рідної Полтави. Був відновлений у рядах СПУ, повністю поринув у літературну роботу.

Його гумор залишався життєствердним, незважаючи на всі пережиті труднощі. Олександр Іванович створив численні гумористичні оповідання, фейлетони, п’єси, які здобули популярність серед українських читачів.

Опублікував понад 30 книг сатири й гумору. Автор повісті «Як мене купали й сповивали» (1957 р.); збірок гумору та сатири «Кутя з медом», «Гуморески» (1960 р.), «І не кажіть, і не говоріть» (1962 р.), «Коти й котячі хвости» (1964 р.), «Директиви і корективи» (1965 р.), «Попав пальцем в небо» (1966 р.), «Всякого бувало…» (1967 р.), «Чарівні місця на Ворсклі» (1968 р.), «Згадую й розгадую» (1970 р.), «Пухові подушки» (1971 р.), «Отак, прямо і прямо» (1976 р.), «Кислі яблука» (1978 р.), «На що ви натякаєте?…» (1978 р.), «Як воно засівалося» (1979 р.), «Гостріше гостріть пера» (1983 р.) та інші; низки автобіографічних оповідань і політичних фейлетонів.

Ковінька прожив довге життя, залишаючись вірним своєму покликанню до останніх днів. Він помер у 1985 році, залишивши після себе багату літературну спадщину.

Олександр Іванович Ковінька вважається класиком української гумористичної літератури, чиї твори досі залишаються актуальними та цікавими для читачів.