Мейгеш Юрій Васильович — український письменник.

Юрій Мейгеш народився 20 січня 1925 року у Великому Раковці (нині — Іршавського району Закарпатської області), в селянській родині. Через матеріальні труднощі не зміг вчасно здобути освіту за часів Чехословаччини та Угорщини. Лише у 1947 році закінчив Ужгородське педагогічне училище, а в 1955 році — історичний факультет Ужгородського університету. Працював учителем початкової школи у рідному селі, викладачем історії у Зняцівській середній школі, а згодом — у Мукачівській школі-інтернаті. Багато років викладав соціальні дисципліни у Мукачівському педагогічному училищі.

Літературну діяльність розпочав у 1944 році з оповідання «До неї йду», опублікованого в журналі «Літературна неділя». Автор 23 повістей і романів. Серед його творів: повісті «Новий день», «Неспокійні серця» та ін.; романи «Верховинці», «Кам'яний ідол», «Стихія», «Голгофа», «Фінал драми», «Срібна земля» та ін.

Юрій Мейгеш активно займався громадською діяльністю: очолював Мукачівське літературне об'єднання «Полум'я», Закарпатську обласну організацію Спілки письменників України (1970–1983 рр.), був членом Народного Руху України. У 1981 році представляв Україну на XXXVI сесії Генеральної асамблеї ООН.

Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, удостоєний звання Заслуженого працівника культури УРСР, лауреат літературних премій імені Андрія Головка (1985 р.) та імені Федора Потушняка (1995 р.). У 1998 році став почесним громадянином Мукачевого.

Пам'ять про письменника вшановано відкриттям музеїв у Мукачівській середній школі №6 та у рідному селі. У 2011 році Мукачівська міська рада заснувала літературну премію імені Юрія Мейгеша, яку вручають з 2012 року.