Олена Антонівна Косач  — українська письменниця зі Стародубщини, громадська діячка.

Олена Антонівна Косач  народилася 21 січня 1845 року в місті Мглин Чернігівської губернії. Олена отримала домашню освіту, а згодом закінчила акушерські курси при Київському університеті.

Брала активну участь у народницькому русі.

З 1877 року разом з Людмилою Драгомановою працювала вихователькою в денному притулку для дітей робітників у Києві. Учасниця київського революційного гуртка «бунтівників».

Узимку 1878–1879 р. жила в Петербурзі, працювала акушеркою в лікарні.

Заарештована після 13 березня 1879 року в зв'язку із замахом на шефа жандармів Олександра Дрентельна. Була ув'язнена. На початку 1884 року одружилася з засланцем П. В. Тесленко-Приходьком. 25 грудня цього ж року народила сина Юрія.

Влітку 1895 р. повернулася з сином із Сибіру.

1896 р. після повернення з заслання чоловіка жила в Ризі, а згодом і на Волині (Запруддя).

Під час Першої світової війни переїхала з родиною до Києва.

Померла в Києві 9 лютого 1927 року.

Авторка низки гумористичних та історичних віршів українською мовою та стилізованої під Тараса Шевченка поеми-билиці «Ганна» (видана 1881 року під псевдонімом Олена Ластівка коштом брата Петра) — про недолю вбогої вдови, в якої загинув син-підпасич.

Леся Українка присвятила Косач вірші «Надія» і «Забуті слова».