Олександр (Олесь) Сергійович Завгородній — український поет, лексикограф, перекладач, дисидент.

Олександр (Олесь) Сергійович Завгородній народився 25 січня 1940 р. в м. Дніпродзержинську. Закінчив навчання в Дніпропетровському університеті, де здобув глибокі знання з філології та мовознавства. Брав участь у дисидентських акціях: активно поширював «Щоденник» Василя Симоненка і статтю «З приводу процесу над Погружальським» (автор Є. Сверстюк) тощо.

1968 року, коли розпочалася кампанія проти роману «Собор» О. Гончара, Завгороднього викликали до КДБ на допит. Того ж року за рекомендацією Спілки письменників виїхав до Естонії, де з перервами мешкав до 1972 року. Наприкінці 1950-х років він переклав «Кобзар» Тараса Шевченка, а згодом твори Івана Франка, Лесі Українки, Ліни Костенко, Григора Тютюнника, Миколи Вінграновського та інших. Олесь Завгородній був поетом, чия творчість пронизана патріотичними мотивами, любов’ю до рідної мови та культури.

Відомий як лексикограф і перекладач з естонської, фінської, литовської, шведської, французької, російської, польської та іспанської мов. Завдяки його праці український читач мав змогу познайомитися з багатьма шедеврами світової літератури.

У 1971 році Олександр Завгородній до століття з дня народження Лесі Українки упорядкував, написав післяслово до естонського видання «Досвітні вогні». Її «Лісову пісню» у блискучому перекладі Гаральда Раяметса захоплено вітали глядачі в театрах республіки.

Перші вірші почав публікувати у 1957—1958 роках у місцевій пресі.

У київських та дніпропетровських видавництвах побачили світ збірки Олександра Завгороднього «Радію людям» (1968 р.), «Перевесло» (1986 р.), «Із подиву і подиху» (1989 р.), «Життя мойого птах» (2004 р.) і «Лет» (2011 р.).

Олесь Завгородній брав активну участь у правозахисному русі, виступав за свободу слова та демократичні цінності. У часи радянського режиму його правозахисна діяльність була вагомою частиною боротьби за національну ідентичність та права людини в Україні.

Завгородній залишається символом боротьби за культурну та мовну незалежність України, а його праці досі надихають літературознавців, перекладачів і поетів.