Іван Павлович Пулюй — український  фізик, електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач, педагог, громадський діяч, один з першовідкривачів радіоактивного випромінювання. Встановив фундаментальні властивості й природу катодних і Х-променів. Перший розробник рентгенівської трубки, що була прототипом сучасних рентгенівських апаратів.

Іван Пулюй народився 2 лютого 1845 року в містечку Гримайлів (нині Тернопільська область) у родині греко-католицького дяка. Початкову освіту здобув у місцевій школі, а потім навчався у Тернопільській гімназії.

У 1865 році вступив до Віденського університету, де спочатку вивчав теологію, але пізніше захопився фізикою і математикою. Закінчив університет у 1872 році, отримавши ступінь доктора.

У 1875—1876 рр. Пулюй як стипендіат австрійського Міністерства освіти навчався і працював у Страсбурзькому університеті, в фізичному інституті професора Августа Кундта.

У 1876 р. Іван Пулюй захистив дисертацію «Залежність внутрішнього тертя газів від температури» і здобув ступінь доктора фізики Страсбурзького університету. Здобувши у Вiднi звання доцента, вчений понад тридцять рокiв (1884-1916 рр.) працював професором нiмецького Празького полiтехнiчного iнституту, займав посади декана фiзичного факультету та ректора цього закладу.

1902 р. – перший декан першого в Європі електротехнічного факультету. В 1884 році Міністерство освіти Австро-Угорської імперії запропонувало Івану Павловичу, як професору експериментальної і технічної фізики, очолити кафедру фізики Німецької вищої технічної школи (нині Чеський технічний університет) в Празі, яку він в 1903 році перетворив в першу в Європі кафедру фізики та електротехніки. З 1888 з 1889 роки Іван Павлович був ректором цієї школи, а створену ним кафедру очолював протягом 32 років.

Автор близько 50 наукових і науково-популярних праць із фізики та електротехніки українською, німецькою та англійською мовами. Іван Пулюй був дійсним і почесним членом Наукового Товариства імені Т. Шевченка, належав до когорти вчених світової слави, що формували світ двадцятого століття.

Іван Пулюй активно досліджував електрику, молекулярну фізику та катодні промені. Він розробив спеціальну лампу для дослідження катодних променів, яка пізніше стала основою для відкриття рентгенівських променів.

У 1881 році представив наукову працю, в якій описав отримані ним зображення кісток за допомогою своїх ламп. Ці дослідження випередили відкриття Вільгельма Рентгена (1895 р.), але не були належно визнані.

Запропонував низку вдосконалень у сфері електротехніки. Переклав українською мовою Біблію (спільно з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким).

Іван Пулюй помер 31 січня 1918 року в Празі. Його наукові досягнення залишили значний слід у фізиці, а його ім'я вписане в історію як одного з піонерів рентгенології та електротехніки.