Климент Васильович Квітка — український музикознавець-фольклорист. Чоловік Лесі Українки. Він зробив значний внесок у вивчення та збереження української народної музики, записуючи та аналізуючи народні пісні.

Климент Квітка народився 4 лютого 1880 року в селі Хмелів (нині Сумська область). Походив із дворянської родини, що мала козацьке коріння. З дитинства виявляв інтерес до музики й народної творчості. Закінчив юридичний факультет Київського університету Святого Володимира, але паралельно займався етнографією та музикознавством.

Квітка був одним із перших дослідників, хто застосовував наукові методи у вивченні народної музики. Він збирав, записував і аналізував народні пісні різних регіонів України. Вивчав традиційну музику інших народів, зокрема російську, білоруську, кримськотатарську та казахську.Співпрацював із відомими музикантами та вченими, заклав основи української етномузикології.

Особливу увагу він приділяв ритміці та мелодиці народних пісень, зберігаючи їх автентичне звучання. Він збирав і систематизував музичний фольклор не лише України, а й інших народів. Завдяки його роботі з'явилися наукові дослідження про музичні традиції, особливості народного співу та інструментальної музики.

Його колекція народних пісень і записів стала важливою частиною української культурної спадщини.

Климент Квітка був чоловіком видатної української поетеси Лесі Українки. Вони познайомилися у 1900 році, а в 1907 одружилися. Він підтримував її творчість і був поруч у найважчі періоди її життя.

У 1917 році видав двотомник «Мелодії з голосу Лесі Українки». Загалом було ж зібрано понад 6 тисяч народних пісень, понад 200 з них композитори використали для своїх творів, а Микола Леонтович створив на основі цих пісень найвідоміші хорові композиції. Також уклав «Посібник для збирачів фольклору» та підручник «До вивчення побуту лірників».

Під час Української революції, восени 1917 року Квітку був обраний товаришем (заступником) генерального секретаря судових справ Української Центральної Ради, а менше як за пів року – заступником міністра юстиції УНР.

У 1920 році став до роботи в Академії наук Української РСР, де заснував відділ музичної етнографії. Паралельно викладав у Київському вищому музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка. За вісім років Климент написав та опублікував понад 40 наукових праць та досліджень і видав ще дві збірки пісень.

У 1933 році Квітку заарештували за звинуваченням у «націоналізмі». Його відправили до таборів, де він провів 5 років. Після звільнення він продовжив наукову діяльність у Москві, працював у Московській консерваторії.

Помер 19 вересня 1953 року в Москві.

Квітка залишив величезну спадщину у вигляді записів народних пісень, наукових праць із музикознавства та етнографії. Його дослідження стали основою для подальших розвідок у галузі етномузикології.