Іван Михайлович Скоропадський — український меценат, громадський та культурно-освітній діяч. Іван Скоропадський належав до старовинного козацько-старшинського роду Скоропадських. Був відомим меценатом, який підтримував українську культуру, освіту та мистецтво. Він активно займався громадською діяльністю, сприяв розвитку освіти та підтримував різні культурні ініціативи. Як освічена та впливова людина свого часу, він залишив значний слід у суспільному житті України XIX століття.

Іван Скоропадський народився 11 лютого 1805 року в селі Дунаєць, що тоді входило до складу Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Сумська область). Здобув досить ґрунтовну домашню освіту. Знав кілька європейських мов, добре володів українською.

1830 року Скоропадський одружився з Єлизаветою Петрівною Тарновською. У спадок від батьків Іван Михайлович отримав великий наділ землі з хутірцем на берегах степової річечки Тростянець, притоки Лисогору.

У 1847—1853 роках І. Скоропадський обирався маршалком шляхти Полтавської губернії. 8 квітня 1851 року Іван Михайлович став надвірним радником. Брав активну участь у визволенні кріпаків і щиро дбав про освіту свого народу. Ціла низка шкіл та гімназій в Україні завдячують своїм існуванням саме Скоропадському.

Іван Скоропадський відомий своєю благодійністю та підтримкою української культури й освіти. Він:
• фінансував будівництво шкіл, церков і лікарень;
• підтримував культурні ініціативи;
• допомагав розвитку народної освіти та збереженню українських традицій.

Його внесок особливо цінний у розвитку рідного регіону – Чернігівщини. Завдячуючи Скоропадському, Тростянець став культурним центром: у будинку господаря щотижня збиралися місцеві поміщики і проводили диспути, ділилися враженнями від літературних новинок, влаштовували концерти. Постійними гостями Скоропадського були Галагани, Тарновські, Милорадовичі, Маркевичі. На сцені домашнього театру виступали знамениті на той час українські музиканти Заремби — Владислав Іванович і його син Сигізмунд. Мандрівні лірники й кобзарі, яких Скоропадський обдаровував з особливою щедрістю, виконували старовинні думи й пісні.

Скоропадський належав до того покоління української еліти, яке, незважаючи на тиск Російської імперії, продовжувало підтримувати українську ідентичність та культурні цінності. Завдяки його діяльності було збережено й відновлено багато історичних пам’яток та традицій.

Помер 8 лютого 1887 року в маєтку Тростянець. Українськими патріотами виросли й діти Івана Михайловича. Особливо це стосується його доньки — Єлизавети Іванівни Милорадович, котра за власний кошт видавала українські книжки, засновувала школи й бібліотеки. Та найбільша її заслуга перед українською культурою — заснування 1873 Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові.

Іван Скоропадський залишив важливий слід в історії України як меценат та просвітник, який сприяв розвитку культури, освіти та громадського життя в Україні XIX століття.