Мор Йокаї — угорський прозаїк, поет, драматург, публіцист, мемуарист, театральний критик, видавець, редактор, громадський та політичний діяч. Найбільш впливова постать угорської літератури XIX століття. Відомий завдяки своїм творам: «Безіменний замок» (1877 р.), «Угорський набоб» (1853 р.), «Золота людина»  (1872 р.).

Мор Йокаї народився  18 лютого 1825 р. в місті Комаром (Угорщина). Його батько був юристом, а мати походила зі старовинного роду. Після смерті батька вихованням хлопчика займалася мати, яка підтримувала його любов до літератури.

Йокаї навчався в реформатських школах міст Комарно та Папа. Потім він вивчав право в Братиславі, але після нетривалої юридичної практики вирішив присвятити себе літературі.

У 1845 році написав свій перший роман «Придворний та сільський», який отримав позитивні відгуки.

У 1848 році Мор Йокаї активно підтримав революцію і незалежність Угорщини від Австрії, працював редактором революційної газети. Після придушення повстання був змушений переховуватися, але пізніше отримав амністію.

Протягом життя Йокаї написав понад 100 романів, численні новели та п'єси. У своїх творах він оспівував свободу, патріотизм, зображував суспільні конфлікти, історичні події та пригоди.

Найвідоміші твори:

• «Сини людини з кам’яним серцем» (1869 р.) – про революцію 1848 року.
• «Золота людина» (1872 р.) – найпопулярніший роман, перекладений багатьма мовами.
• «Угорський набоб» (1853 р.) і «Його нащадок» (1854 р.) – соціально-історичні романи.
• «Чорні діаманти» (1870 р.) – про шахтарів та розвиток промисловості.

Його твори стали класикою угорської літератури, а багато з них були екранізовані.

Українській тематиці присвячені оповідання Йокаї «Скільки будинків — стільки звичаїв. Українські кріпаки», «Амірані» (про подорож імператриці Катерини II Україною), «Кошовий отаман», «Раб Єдикуля» (про Юрія Хмельницького) та ін. Незліченні згадки Йокаї про різні аспекти життя України, її історичнихх діячів (зокрема — про гетьмана Івана Мазепу), гайдамаків, запорожців, приєднання та природу Криму («Ахтіарський в'язень»), життя українського купецтва («Премудрий Соломон у російському виданні»), географію України, її розлогі степи та чарівний Київ («Свобода під снігом») та ін.

Наприкінці життя Мор Йокаї відійшов від політики, хоча залишався впливовою фігурою. Він одружився вдруге в 1899 році, що викликало скандал у суспільстві. Помер у 1904 році в Будапешті.

Його ім'ям названо вулиці, школи, а також кратер на Меркурії.