Улас Олексійович Самчук — видатний український письменник, журналіст і публіцист, редактор.

Улас Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань (нині Рівненська область) в селянській родині. Освіту здобував у Дерманській початковій школі, а згодом — у Кременецькій гімназії.

У 1927 році переїхав до Німеччини, де студіював в Бреславському (нині Вроцлавському) університеті, а потім продовжив студіювання в Українському вільному університеті в Празі. Жодного вищого навчального закладу закінчити не зміг. Добре володів німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.

Перше оповідання Уласа Самчука «На старих стежках» з’явилося у 1926 році в журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, а з 1929 року почав постійно співробітничати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою».

Самчук належав до літературного об’єднання «МУР» (Мистецький Український Рух). Його найвідоміші твори — це роман-трилогія «Волинь» (1928–1937 рр.), що відображає життя українського селянства, та «Марія» (1934 р.) — один із перших художніх творів про Голодомор.

Під час Другої світової війни співпрацював з українськими націоналістичними виданнями та очолював редакцію газети «Волинь».

Після війни переїхав до Канади, де продовжив літературну й громадську діяльність. Був засновником ОУП «Слово» (1954 р.), Cвiтoвoгo кoнгpecу укpaїнцiв. Письменник помер 9 липня 1987 року. Похований у Торонто.

Улас Самчук є автором шістнадцяти романів, серед яких трилогія «Волинь», «Гори говорять», «Марія», збірки оповідань «Месники», «Віднайдений рай», низки повістей, оповідань і статей.

Його творчість мала значний вплив на українську літературу, особливо в еміграції, та зберігає актуальність і сьогодні.